22 лютого 2020 року на 38 році життя після тривалої хвороби перестало битися серце
Сьоми Павла Павловича
Життєвий шлях Павла – це зразок людської гідності та добропорядності, щирості та доброти, доброзичливості та чуйності. Людина з великої літери з великим серцем та світлою душею, саме таким ми всі будемо пам’ятати Пашу. Гіркота втрати усіх, хто знав, любив, і поважав Павла безмежна. Колеги висловлюють щирі співчуття родині покійного та поділяють їх горе.
Вічна пам’ять чудовій людині, надійному другу, сумлінному та професійному трударю. Спогади про нього займатимуть гідне місце в наших серцях.
Пам’ятаємо і сумуємо…